У якому плані можна говорити про толерантність ісламського світу? Новочасні змагання за толерантність породжені тією самою ситуацією, яка перед століттями спричинилася до нетерпимості традиційних релігій, підтримуваних апаратом державної влади — імператорами, халіфами, султанами, що виправдовували своє право на панування посиланнями на релігію.
У наші дні толерантність годі осягти без звернення до світогляду й діяльності Мохандаса Карамчанда Ганді (1869- 1948), прозваного Махатмою (“велика душа”). А проте слово “толерантність” трапляється в його творах лише зрідка, хоч сам Ганді протягом всього життя був взірцево толерантною людиною. Цей парадокс віддзеркалює всю складність його філософської концепції.
Скидається на те, що толерантність як вартість, коли розглядати її з погляду суспільного життя, та як чеснота, коли нею вимірювати поведінку окремої людини, була для ХVII століття новою ідеєю, хоч це не в’яжеться з нашими звичними уявленнями про цей період, адже в тодішній Європі процвітали витончені мистецтва, жвава інтелектуальна допитливість та блискуче світське життя. Та дивуватися означало б забути, що пам’ять людей ще зберегла спогади про недавні релігійні війни, що фанатизм лише відступив, але не зник остаточно.
Складнощі з толерантністю виникають від того, що вона водночас виглядає і необхідною, і неможливою. Толерантність необхідна там, де різні суспільні групи із протилежними моральними, політичними чи релігійними поглядами розуміють, що в них немає іншого вибору, як жити разом, інакше розпочнеться збройний конфлікт, що не тільки не покладе край їхнім суперечкам, а ще й завдасть їм додаткових страждань. Саме за таких обставин толерантність необхідна, й саме за таких обставин вона виглядає неможливою.
«Велика дорога починається з першого кроку». Лао-Цзи. Сходження. Часто ми під цим словом уявляємо групу якихось веселих людей з рюкзаками за плечима, що підіймаються куди-небудь в гори. Звісно так воно і є, це сходження, але окрім нього існує ще й зовсім інше сходження, особистісне, а відтак геть непомітне для оточуючих, невидиме для стороннього ока. Це сходження внутрішнє, воно зрештою як і зовнішнє сходження, так само є мандрівкою, але не мандрівкою горами у веселій компанії друзів та приятелів, а передусім мандрівкою…
Слово «цивілізація» має два значення: а) як спільна цивілізація людей в своєму історичному розвитку (прогрес культури) і б) як локальна цивілізація окремої країни або країн, що зробили вплив на хід світової історії. З розвитком спільної цивілізації у людей якось не склалося. Незважаючи на те, що великі мудреці всіх часів намагалися з дикої людини зробити цивілізовану (культурну), сьогодні ми маємо зворотний результат. Замість висококультурної соціальної людини, ми отримали сильно амбітну особистість. Створюється враження того, що в прогрес нашої загальної цивілізації десь…
У сучасному світі багато політиків, що вирішують тактичні питання і немає філософів, що розробляють стратегію розвитку суспільства, як в окремо взятій країні, так і у світі загалом. Відсутність філософської думки, створює ілюзію перспективного розвитку на базі цінностей розвинених країн Заходу. В даний час майже всі країни, в тому числі і комуністичний Китай, взяли курс на цінності Західної Цивілізації (демократія суспільства споживання + капіталізація душі його громадян). Ми мало говоримо про моральні цінності, оскільки всі зайняті розвитком особистісних якостей сучасної людини:…
На Заході філософія часто розглядається як автономна діяльність із вжитком розуму, незалежна від влади і підзвітна лише самій собі. При цьому кожний філософ сам відповідає за своє вчення і не постає спадкоємцем якоїсь традиції чи школи. Взірцем такого підходу до філософії є Сократ, той Сократ, що постає перед нами у Платонових “Діалогах”: він відмовляється від стосунків “вчитель-учень”, не навчає якоїсь наперед визначеної доктрини, йому досить перевірити обгрунтованість поглядів свого співрозмовника. Згода двох осіб, що грунтується на істині, видається тоді вищою…
Сьогодні, 1-го вересня знаменний день для всіх школярів та студентів, які вкотре підуть гризти отой граніт науки, здобувати знання, які, як відомо, світло. А невігластво – темрява. Але то таке, сьогодні хотілось написати не про ці банальні речі, а про таку штуку як «учнівство». Багато людей розуміють це слово у вузькому сенсі, тобто як процес здобуття знання школярами та студентами, які після закінчення своїх університетів поринають у доросле життя. Але чи закінчується учнівство із закінченням університетів? Тут вже нехай кожний…
Яке справжнє значення обрядів і свят? Що це – освячені традицією торжества або своєрідна форма народної творчості? Тільки завдяки встановленню контактів між різними культурами вдалося отримати відповідь на ці питання і осягнути справжній, неповторний характер кожного свята. Більше того, саме на прикладі інших країн історики, етнографи і психологи зрозуміли, що свята є актом самовираження, проявом постійно оновленої життєвої сили народу, а часом і відображенням його утопічних сподівань.