У Біблії, засадничому документі іудаїзму, тіло розглядається з погляду вимоги ритуальної чистоти. Цей закон визначає, хто є достатньо чистим, щоб увійти до храму і скласти пожертву. Той, хто торкнувся мертвого тіла, вважається нечистим. Так само нечистими є деякі хвороби, особливо захворювання шкіри. Якщо більшість природних функцій тіла (уринація, дефекація тощо) не належать до нечистих, то виділення зі статевих органів (еякуляція, менструація чи патологічна кровотеча) забруднюють як саму людину, так і її партнера протилежної статі.

Напередодні свята всі вони — звичайні ґазди та сусіди. Але вже звечора витягає бізнесмен Микола Гарас спадкоємну маску Пана, підмальовується — і ніхто не вирізнить його серед натовпу інших перебраних: ведмедів, дідів, бабів, чортів, циган, панів, дівчат… Нехай спочине зачинена крамниця, нехай перепудяться вранці діти — дарма, дві доби на рік ніхто не повинен чинити опір Переберії.

… Уявімо собі людину, яка вперше потрапила на православне богослужіння. І не в звичайний день, а в свято Різдва – одне із самих великих для християнина. За стінами храму – мороз, а тут – спекотне потріскування свічок, аромат хвої, тиша очікування, в обличчях людей – тиха та урочиста схвильованість.

Розкопки, проведені Департаментом старожитностей Йорданії в червні-серпні 1963 року, дали підстави вважати, що знайдена саме ця священна печера, прославлена в часи первісного християнства. Але перш звернімося до самого переказу. (Найбільш ранні зафіксовані його джерела передають його на грецькій і латинській мові.)