Безтурботність Далекого Сходу перед лицем марнотного світу, марнотного життя, надто яскраво відбита у мистецтві й поезії, в релігіях і філософських ученнях, не менш яскраво, що особливо важливо, виявляється у щоденній поведінці людей всіх суспільних класів і будь-якого віку. Чужинця в Таїланді найчастіше вражає море усмішок. Усміхаються всі, від стюардеси до вуличного хлопчака, від базарної перекупки до багатого бізнесмена.
Палка жадоба волі виявляється у дитини повсякчас, а надто у такій специфічній формі діяльності, як гра. Всі на світі знають, як діти люблять бавитися, як вони захоплюються грою. Гра — це суть їхнього життя, вони їй віддаються сповна, до самозабуття, але дорослі погано це розуміють. Дитині відомий болісний психологічний стан, коли вона «хоче», а дорослі не вміють переконати її зректися свого бажання чи принаймні трохи зачекати. Таке бажання охоплює дитину перед грою: «Я хочу гратися. Пустіть мене погратися». І якщо…
Когуа, або кагаба, – плем’я південноамериканських індіанців, яке живе на схилах Сьєрра Невада-де-Санта-Марта в Колумбії. Чисельність його невелика – всього близько 5 тис. осіб. Основне заняття – землеробство. До своїх розкиданих в різних місцях полів вони добираються по вимощених каменем дорогах, прокладених у лісах їх предками, великими будівельниками, чиї звичаї та вірування живі й донині.
Людина здавна запитувала себе: «Як виник світ?». Дивлячись на нічне небо, усипане зірками, задавалася питанням: «Що таке ці зірки? Як вони з’явилися?» Роздивляючись Місяць, намагалася відповісти на питання: «Що видніється на ньому?» Людина розуміла, що все з чогось і якось виникло. І на допомогу своїм очам, що лише бачать світ; і на допомогу вухам, що лише чують звуки цього світу, вона закликала свою уяву і фантазію. І вона склала історію походження своєї землі…
В одній зі своїх робіт французький етнограф П’єр Кластр назвав індіанців гуарані (Південна Америка) лісошанувальниками. Їх уявлення про створення світу свідчать про витонченість і складність їх мислення. У космогонії гуарані на відміну від більшості інших народів відсутнє поняття Предвічного Творця. Вони вважають, що світ у своєму розвитку пройшов кілька стадій, починаючи з появи верховного божества Ньяманду. У глибинах первозданного мороку Батько Початковий, Головний першотворець сам породив себе з хаосу. Самосвідомість емальована з сяйва божественної премудрості, яка перетворилася на серце Ньяманду.
«Звідки ми? Хто ми? Куди йдемо?» – Ці головні питання буття завжди хвилювали людство, яке у своїх міфах, релігійних доктринах і наукових теоріях намагалося відповісти на них. У стародавні часи народилося чимало космогонічних міфів, що пояснюють виникнення Землі і Всесвіту. Одні описували створення світу з нічого всемогутнім і всезнаючим Богом, інші заперечували тезу про появу світу ех nihilio, доводячи його матеріальне походження. Деякі народи вважали, що світ з’явився від якихось далеких прабатьків, інші стверджували, що Всесвіт формувався поступово, подібно зародку…
Шанування зображення, живописного або скульптурного, Будд, Божеств, Великих Вчителів зовсім не є ідолопоклонством. Завдяки зображенню віруючий може встановити з ними прямий контакт. Перша буддійська ікона з’явилася за життя Будди Шак’ямуні. Серед його учнів був правитель одного з індійських царств, який дуже страждав через те, що державні справи не дозволяють йому невідлучно перебувати при Вчителі. Будда закликав художника і попросив в точності відтворити на полотні його вигляд. Потім відіслав зображення учневі зі словами:
Великі майстри, талановиті художники, які осягнули таїнства створення божественних образів. Буддизм пред’являв до художника високі вимоги, його праця прирівнювалася до однієї з форм служіння самому божеству, весь процес навчання іконографії, вивчення технології та правил розміщення живопису або скульптурного зображення в інтер’єрі храму йшов одночасно з вивченням буддизму.
У християнському переказі з Дівою Марією пов’язані вічнозелений лавр (у його тіні стояла Її колиска), а також платани і кипариси – свідки різних подій Її життя. В історії православ’я чи не найдивовижніші факти – це явища ікон Богоматері в гілках або біля коріння дерев. Незаперечна першість тут належить сосні; кілька ікон з’явилися на ялині, груші та тополі. Як правило, на місці явлення споруджувалися каплиця або храм, а в назві ікони відбивалося місце її здобуття (наприклад, Єлецька або Курська Корінна).
Нам здавна знайома ніжна верба – слов’янський символ весни і воскресаючої природи. Але чи всі знають, що в християнській культурі верба – це «райське древо»? У цьому сенсі вона рівнозначна біблійній пальмі. Уявлення про дерева раю відомі багатьом народам. В Елладі райськими деревами вважалися яблуня і олива. Кельтська назва раю – Авалон – перекладається як «країна яблук». Принесення в дар райської гілки герою або царю було символом їх посмертної нагороди. У християнстві роль «райського ключа» перейшла до пальмової гілки, її…