Театр – народний, як італійська комедія дель арте; придворний, як тайський театр кхон; ритуальний, як африканський; релігійно-містичний, як середньовічний європейський, або релігійно-міфічний, як індійський театр катхакалі, – завжди був сконцентрованим вираженням культури, черпаючи натхнення в народних переказах, легендах, звичаях і асиміляційним всі форми мистецтва, вираження і людського спілкування.
Антропологічні погляди стародавніх єгиптян заслуговують виняткової уваги. Людина як цільна особистість мислиться в нерозривній єдності тіла і душі, – і в цьому істотна схожість з християнством. Але є й відмінності, хоча і не настільки важливі, як може здатися на перший погляд. За віруваннями єгиптян, у людини було декілька душ, з яких у своєму земному житті вона усвідомлює дві або три – «Ах», «Ка» і «Ба». Це досить складні поняття, які не мають точних еквівалентів в нашій системі уявлень. «Ах» втілювало…
Єгиптяни вірили, що душі вбитих, але непохованих людей продовжують «горнутися» до свого фізичного тіла, при цьому вони виявляють себе як привиди, можуть стогнати, плакати чи виявляти свою присутність яким-небудь іншим чином; щоб видалити їх з поцейбічної сфери в загробний світ, необхідно належним чином забальзамувати труп і здійснити поховання.
«Істина не прийшла у світ голою, але вона прийшла в символах і образах». Євангеліє від Пилипа (апокриф), вірш 67. Прабатьківщина цивілізації, країна міфів і чудес, оазис найдавнішої культури, Єгипет приголомшує уяву своєю самобутністю та унікальністю. Таємниця пірамід, цих кам’яних скрижалей за сімома печатками, і понині до кінця не розгадана, і релігія древніх єгиптян здається нам незбагненною. Єгипетські мумії і сфінкси продовжують пильно дивитися нам в обличчя. Тільки за останні роки стало поступово з’ясовуватися, яку колосальну за значимістю інформацію про Землю…
Що ж таке – людське ім’я? На думку ряду філософів, ім’я – це думкоформа, тобто самостійна сутність, яка має свій енергетичний потенціал і укладає в собі якусь певну ідею. Пам’ятаєте «світ ідей», про який говорить Платон? Ідеї, які «витають у повітрі», існують самі по собі, незалежно від людських уявлень. Людина не винаходить їх, а тільки отримує до них доступ, «під’єднується» і по-своєму їх інтерпретує. Аналогічно в тонкому світі існує і сфера імен, по суті, вона і є вираженням різних ідей.
Ще Фрейд звернув увагу на те, що історії, розказані пацієнтами, не завжди заслуговують повної довіри. Але тут цікаво от що: чому свідомістю пацієнта заволоділа саме ця, а не інша ідея, чому його відвідала саме ця фантазія? Тут і відкривається психоаналітику якась психічна реальність.
Немов освітлена спалахом блискавки, у свідомості чоловіка виникла виразна картина – сільська церква, кумедні карнавальні маски у околиці. Він почув звуки сільського оркестру, побачив обличчя, до болю знайомі, але невпізнанні… Психологам давно відомий такий феномен. Чоловік вперше в житті входить в якийсь будинок, і у нього виникає відчуття, що все йому знайоме – стіни, обстановка, навіть запах. Невже він тут жив колись? Сидів в цьому кріслі, роздивлявся візерунок на стіні, розкривав книги, які стоять на полиці? Але чи справді відбувається…
Молитовний будинок ісламу по-арабськи називається «масджид» (звідси слово «мечеть» в нашій мові) – «місце, де роблять земні поклони». Спочатку пророк Мухаммед називав так храми всіх, хто сповідує віру в єдиного Бога; згодом слово «масджид» стало вживатися виключно в ісламському світі.
Два-три тижні без їжі – смерть. Але ж організм, який довго не спав, також відчуває свого роду голод – бажання спати. А довге безсоння призводить, як відомо, до загибелі організму. Тепер поміркуємо: їжа і вода, введені в організм, йдуть на усунення дефіциту витраченої фізичної енергії і на відновлення клітин організму. Так, може бути, і під час сну в організм щось вводиться? Але що? На думку теософів (які виходять з деяких положень так званого «езотеричного буддизму»), людина складається з семи сутностей:…
Справжнім шоком для християнської Європи був візит до Риму в 1122 році Патріарха Індійського Іоанна (про цілком реальних християн Індії європейці практично не знали). У тому ж сторіччі в Європі з’явилися повідомлення про християнського царя і первосвященика Жанна, який живе «за Вірменією і Персією»; 1177 роком датується поява «Листів пресвітера Іоанна». Папа Олександр III пише відповідь лист. Намісник апостола Петра звертається до таємничого Іоанна як до «священного зі священнослужителів» …