Принципи «авраамічного піфагоризму» знайшли своє яскраве відображення і в ісламі. Головна мусульманська святиня – Кааба – має форму куба. І її геометричні форми (квадрат, куб) в Корані зв’язуються з Ібрагімом (Авраамом). У священній книзі мусульман засвідчено, що божественне знамення, послане Ібрагіму у формі квадрата і числа чотири, є свідченням віри.
Релігієзнавці в більшості своїй давно вже звертаються до проблем догматичної та езотеричної єдності (екуменізму) трьох релігійних систем – іудаїзму, християнства, ісламу, біля витоків яких стоять фігури їхніх спільних прабатьків і засновника духовної цілісності близькосхідного монотеїзму – Авраама. Але та ж сама більшість вперто не бажає побачити прояв тої ж єдності на рівні конкретних реалій. Напевно, цьому не слід дивуватися, бо кожна з трьох релігійних систем створила свій культурний світ, і кожна відстоює свою автономність, чистоту і обраність. А реалії цих…
…Краса, яка є проявом вічності Божественного Буття, яка прославлена художниками з часів незапам’ятних, пронизує всі елементи іранського живопису, стосовно і до одиничних творінь, і до синтетичних принципів. За допомогою прекрасного художнику вдається висловити своє світосприйняття і натхнення у формах, найбільш приємних для глядача, і той може виявити, що відіграє активну роль у тій сфері відкриттів і осягань, яку задає художник. Любов і устремління до краси природи часто приводили іранського живописця до думки про те, щоб представити своє мистецтво в образах…
Зцілення хворих шляхом повернення їм їх душі, що заблукала серед інших земель і небес; здатність без шкоди для себе переносити ножові поранення; вміння літати… Звичайно, найпростіше порахувати ці здібності шаманів плодом сучасної (або стародавньої) міфотворчості. Проте останнім часом все більше серйозних вчених висловлюють думку, що подібні розповіді представляють не тільки етнографічний інтерес, що багато чого з шаманської практики може бути використано сучасними людьми. Ось, наприклад, Мачей Кучиньський (нар. у 1929 р.) – польський вчений, мандрівник, учасник багатьох наукових експедицій, в…
Дія механізму витіснення пам’яті описана в двох найвідоміших російських романах. Фрейд, який любив посилатися на художню літературу, не звернув чомусь уваги на ці епізоди, хоча обидва романи читав. Пройшли повз них і його послідовники. Тим часом епізоди для теорії забування абсолютно хрестоматійні. Коли читаєш «Ідіота», каже письменник і літературознавець Олександр Мірер, в голову мимоволі закрадається «дитяче» питання: чому князь Мишкін, такий розумний і тонкий, не побоявся неминучого кінця, знаючи про готовність Рогожина до вбивства і про безумну вдачу Настасії Пилипівни,…
Ніхто не скаржиться на розум, але всі скаржаться на пам’ять. Ми пишемо на календарі, що потрібно зробити завтра, а потім забуваємо поглянути на календар. Ми зав’язуємо на хустці вузлик і вже через годину ніяк не можемо збагнути, навіщо зав’язали. Чому ми забуваємо? І що ми забуваємо?
«Від смерті бо до життя і від землі до небес Христос Бог нас приведе», – співає Церква в першій пісні пасхального канону, тим самим засвідчуючи, що перехід від смерті до життя вже здійснений Воскресінням – тою силою Любові, повнота якої, за Писанням, і є Бог. Віра, що надихала святого Іоанна Дамаскіна, автора цього радісного Воскресенського славослів’я, може здатися по-дитячому підсвідомою, переможно-впертою і за сучасними уявленнями настільки наївною, що вільні і невільні слухачі пасхального канону схильні сприймати його з неабиякою часткою…
З ІІІ-ІV століть в ущелинах і печерах навколо гори Синай знаходили притулок християни під час гонінь, жили відлюдники. З цієї глибокої давнини входять в звичай паломництва на Синай як розповідає рукопис кінця IV століття: «Пройти ж до початку цієї долини було нам необхідно тому, що там багато келій святих мужів і церква в тому місці, де знаходиться Купина…» Та Купина, з якої Господь говорив до Мойсея у вогні, жива і тепер, вона розростається і зеленіє. Перед церквою чарівний сад, з…
Образ «Спасу Нерукотворного» ліг в основу всієї іконографічної системи типів зображення Ісуса Христа, створеної історичною традицією візантійського мистецтва. Чому ж це сталося? На мій погляд, причина в тому, що це був прототип Христа, переданий Ним Самим посланцеві одного із земних царів. Це образ свідчий та історичний.
Це струнке дерево, що росте повсюдно в тропічних і субтропічних поясах, здавна уособлює перемогу (згадаймо вислів «пальма першості»). Поль Седир зазначає, що це може означати не тільки перемогу в справах мирських, але і містичне торжество; він нагадує також красиву легенду про «чоловічі» та «жіночі» пальми: якщо їх гілки зблизити, дерева схиляються одне до одного… У Північній Європі, де пальма не росте, їй відповідає верба. Так, в англійській мові слово palm може означати гілочку верби; Palm Sunday – Вербна неділя.