Журнал Пробудження

З незапам’ятних часів Непал був країною, де люди шукали і знаходили спокій. Священні книги і епічні поеми індуїстів і буддистів – «Рамаяна», «Махабхарата», пурани, «Буддачаріта» і т. д. – багато розповідають про племена і народи, що жили в цій країні, про їхню мужність і високу культуру, про правлячі там династії. У Непалі, під покровом найвищих Гімалаїв, міркували про людину і людське щастя мудреці-відлюдники, мислителі і філософи. А на східних низинних рівнинах країни святий праведник Яджнявалкья і дружина його Гарги проповідували…

Read More Read More

У Катманду в той день стояла хмарна погода. Коли ж через півгодини я прилетів до Бхайрахаву, на кордон Непалу з Індією, мене зустріло передзахідне сонечко. У Бхайрахавський аеропорт імені Будди Гаутами нас доставив літак авіакомпанії «Будда Ер», і прилетів я на батьківщину Будди. Саме в цих місцях, в саду Лумбіні, більше двох з половиною тисяч років тому народився принц Сіддхартха Гаутама Шак’ямуні.

Ця мечеть в старій частині Каїра користується особливою славою у мусульман всього світу. І справа не тільки в тому, що її архітектура, внутрішнє оздоблення, мозаїка, орнаменти представляють собою величезну художню цінність. Тут ось вже десять століть зберігається і передається з покоління в покоління ісламська вчена спадщина: ця мечеть з величезним навчальним комплексом при ній стала головною духовною академією мусульманського світу. І саме слово «Аль-Азхар» викликає у свідомості послідовників ісламу думки про вченість, знання, освіченість. Оволодіння ж знанням наказано пророком Мухаммедом….

Read More Read More

… Після Чандигарха вдалині показалися блакитні привиди гір. Вони збільшувалися, ставали щільніше – і ось ми в’їжджаємо в гімалайські передгір’я. Спадає спека, повітря стає чистішим і прозорішим. Густий хвойний ліс піднімається зліва над дорогою. Праворуч земля йде далеко вниз. Дорога петляє, йдучи до першого перевалу. За ним – нескінченні хребти і вершини, які губляться в блакитному серпанку. Гори стискаються, глибоко в ущелині шумить водний потік. Дорога пішла на схід, вздовж річки Беас, до яскраво розфарбованого буддійського храму – воріт Гімалаїв….

Read More Read More

Багато років художником Чернігівського історичного музею (заснованого ще В. В. Тарновським в 19-му столітті) працював чех Георгій Йосипович Петраш. Довгі роки він провів у таборах лише за те, що його батько мав нещастя особисто знати чехословацького президента Е. Бенеша. А син сидів без суду: кожні півроку приносили «папірчик з підписом Калініна» про продовження попереднього (!) ув’язнення. У похмурих казематах Соловецького монастиря у Г. Петраша почався туберкульоз, який не залишав його до останнього подиху. Там сиділи захисники Покровського собору (Василя Блаженного)…

Read More Read More

Одна з характерних особливостей кхмерського мистецтва, що відрізняє його від мистецтва Індії, бере початок у народній архітектурі древньої Камбоджі – в формах пальових дерев’яних будівель з коньковою покрівлею, покритою очеретом або соломою. Цей тип жител йде корінням в доісторичні часи і різко відрізняється від будов неолітичної епохи в Індії.

Місто-держава Ангкор широко відоме своїми чудовими пам’ятками мистецтва та архітектури. Але не слід забувати, що такий надзвичайний злет художнього генія став можливий завдяки невичерпній винахідливості людини в пристосуванні до навколишнього середовища, завдяки перетворенню природних умов кхмерського суспільства XII століття, яке прагнуло забезпечити інтенсивне виробництво рису.

У класичних цивілізаціях древньої Греції та Риму творчу думку і працю художника цінували дуже високо. У ті часи паломництва до видатних монументів, витворів архітектури та мистецтва були, мабуть, явищем не менше поширеним, ніж поїздки туристів в наші дні. Із сотень існуючих тоді чудових споруд деякі вважалися особливо видатними – їх називали «сімома чудесами світу». До нашого часу від них збереглося небагато, але їх слава не в’яне і донині. Тепер всесвітньо визнаних «чудес світу» налічується, звичайно, більше, ніж сім, і до…

Read More Read More

Село Модхера, що розташоване в районі Мехсана в північному Гуджараті, прославилося своїм чудовим храмом Сонця, побудованим ще в роки правління царя династії Чалукьев Бхіми I. В «Сканда Пурані» у другому підрозділі «Глав про Брахму», пойменованому «Дхармаранья Махатма», область сучасної Модхери згадується під назвою Дхарма Раньян-кшетра. У заключних розділах «Махатма» говориться, що це місце – кшетра – називалося Дхармаранья в період кріта-юга, Сатьямандіра – в період трета-юга, Ведаб-Хава – в період двапара-юга і Модхера – в період калі-юга. Модхера, відома також…

Read More Read More

Дар у вигляді храму Бріхадешварар, який Раджараджа підніс тамільському народу, по цінності своїй зрівняний лише з ще одним його діянням – поверненням людям гімнів тхеварів. Вперше ці гімни стали виконувати в часи Паллавів відлюдники-шиваїти Аппар, Самбандар і Сундарар – члени релігійної секти наянмарів. Тексти гімнів справили глибокий вплив на зміст індуської філософії і формування релігійного почуття тамілів. Після падіння династії Паллавів пальмові листи олаї, на яких були записані гімни, вважалися загубленими.