Скрізь, де живуть люди, є святі місця. Це – каплиці і придорожні хрести на Російській Півночі і в Білорусії, це – домашні молитовні в хуторах Закарпаття, це – священні гаї у кавказьких народів. І майже скрізь в таких місцях на деревах і кущах паломники залишають кольорові клаптики матерії. Ці живі дерева для людей віруючих – символи Світового Дерева, яке пов’язує людину з Космосом.
Убогість була їх прикметою і девізом. Вони збирали гроші на храми, не залишаючи собі ні гроша. Голена голова, темно-сіра ряса з неодмінними латками, замість пояса – вовняний шнур з трьома вузлами, пам’яткою про дані обітниці (цнотливість, послух, жебрацтво). Така зовнішність монаха-бернардинця. А ось його ідеальний характер. Ревна релігійність і веселість вдачі, скромність і товариськість, богословська досвідченість і вміння проповідувати мовою вулиці. Бернардинець всюдисущий, він вічний мандрівник і тому рознощик новин і свіжих анекдотів. Але коли він розповідає про муки Христа,…
Цей допис публікується на правах реклами, хоча навіть і не стільки реклами, а просто дружньої рекомендації. Мабуть ви помітили, що на нашому сайті є цікавий розділ «мандрівки», де публікуються розповіді про різноманітні цікаві та святі місця, «місця сили», надихаючі людей на духовний пошук та самопізнання, місця з великою мистецькою та культурною цінністю, які формують почуття прекрасного. Цього ж разу у вас є унікальна можливість не лишень почитати про чужі мандри, а й самим долучитись до цікавої мандрівки «Слідами святих ХХ…
Є на берегах Індигірки і ще один чудовий пам’ятник, побудований майже на сторіччя пізніше Спасо-Преображенської церкви. Це найпівнічніша в Росії (а може бути, і в усьому світі) каплиця. У міру поширення в якутській землі християнства росло і число церков, в основному дерев’яних. Кам’яні храми з’явилися лише в XIX столітті в деяких, найбільш значних містах цього краю. Архітектура якутських дерев’яних церков (до початку XX століття налічувалося близько 100 церков, включаючи і кам’яні) не відрізнялася тим багатством і різноманітністю форм, які настільки…
Є на землі якісь особливі місця, де, немов осінена найвищим одкровенням, прояснюється людська думка і серце, звільняючись від тривог, наповнюється мудрістю і добротою. Таке місце – Заполяр’я, де природа постає немов у своєму первісному вигляді. Але з іншого боку, Заполяр’я – суще пекло на землі. Взимку тут пітьма тьмуща, хуртовини і морози, а влітку – полчища комарів. Однак тягнуться сюди людської душі. «Північ заворожує», – пояснював цю тягу дев’яносторічний Папанін.
До сих пір невідомо ім’я будівельника чудового храму. Серед жителів побутує легенда, згідно з якою «монастир на пагорбі» побудований святим Гунадхармою, чиє тіло нібито спочиває на горі Менорех. У ясну погоду з верхнього ярусу Боробудуру добре видно силует цієї гори, яка і насправді нагадує лежачу людину. Останнім часом з’явилася ще одна гіпотеза походження цієї колосальної кам’яної споруди. Передбачається, що спочатку вона була дерев’яним монастирем, поступово знищеним часом і тропічним кліматом. На підтвердження посилаються на залишки дерев’яних конструкцій, знайдені біля підніжжя…
Коли тримаєш шлях до Боробудуру, то заздалегідь готуєшся до зустрічі з чимось незвичайним. Цей храм надзвичайно популярний в Індонезії, де такими спорудами, навіть самими древніми, нікого не здивуєш: їх сотні. Знають його і в інших країнах. Що стосується буддистів , то для них це одна з головних святинь. Боробудур часто називають восьмим чудом світу. І тут немає перебільшення: адже по своїй монументальності, кількістю скульптур і рельєфів він перевершує навіть найбільший храм світу – Ангкор Ват у Камбоджії.
Більше половини Раджастхана, штату на північному заході Індії, займає пустеля Тар. Тут, в царстві пісків, звичайним транспортом є верблюди, а найбільшим скарбом – вода. І нечисленні річки тут не географічна даність, а дар небес. Ось пробиває собі дорогу невелика річечка, яку вільно переходить вбрід будь-який буйвол, вкінець знесилівши, вона пропадає в розпечених пісках. Але у цього струмка води горде ім’я Сарасваті. Ім’я великої богині, дружини творця Всесвіту Брахми, шанованої в наші дні покровительки мистецтв і наук, красномовства і мудрості, легендарної…
Заревівши клаксонами, машина промчала набережною. З одного боку промайнули будови європейської частини міста, з іншого – рейд і човни, що стоять на якорах. Поворот – і ми втискуємося в лабіринт китайських кварталів Пінанга – головного порту Малайзії, столиці штату і однойменного острова. Ранок тільки почався, а вузькі, брудні вулички вже загатив різноплемінний натовп. Жваво, строкато, метушливо. Всі кудись біжать, щось везуть, несуть, про щось говорять, сперечаються. Крики продавців, суперечка, дзвінки велорикш, сміх, плач дітей, рев автомобільних сирен – все злилося…
Царська тура Сяйво Атона ковзає по течії Нілу. Позаду залишилися Фіви з помпезними храмами Амона. Щоб підірвати вплив жерців, – розмірковує фараон , – потрібно скрутити шию їх птахоподібному богу, змусити всіх підданих поклоняться одному лише покровителю царського роду… » Рівнина на правому березі річки привертає його увагу і фараон вирішує:… Тут буде нова столиця – Ахетатон (Небокрай Атона»)!