Журнал Пробудження

Дві дівчинки, які призначаються щорічно, жили в невеликому будиночку біля Ерехтейона. Їх називали «аррефорами», що означає носії таємного. У білих коротких одежах із золотою вишивкою вони грали в м’яч під священною оливою, але в якийсь день місяця Скірофоріона, відразу ж після посіву, було випробування, яке вимагало чималої мужності. Жриця Афіни давала їм щось закрите, чого ніхто не мав права бачити. Вони повинні були спуститися з цією ношею під землю і таємним тунелем проникнути в глибину скелі. Там їм слід було…

Read More Read More

Таємниче творіння стародавнього грецького зодчества. Маленький храм біля північної стіни Афінського акрополя, колись осяяний густолистою кроною оливи, присвяченій Афіні Палладі. Він був портретом ідеї, зовсім не схожої на ту, про яку писав архітектор Жюль Етьєн Буле. Згадаймо його слова:

Тут, в західній частині монгольської столиці, на тлі гори Тосгоніобо, білосніжної навіть в теплі весняні дні, розташований буддійський монастир Гандан. Іду повз молінь, жертовних судин, молитовних барабанів, під постійний передзвін дзвіночків, що відповідають на найменший подих вітру, повз бритоголових лам в жовто-помаранчевих шатах, літніх і молодих.

Коли римський імператор Костянтин I узаконив християнську громаду (313), у прихильників раніше гнаної віри з’явилася можливість розгорнути будівництво власних культових будівель. За зразок нового храму була взята базиліка – тип будови, призначений для судочинства, торгових угод, зборів і такий, що найменше нагадував язичницьке святилище. У IV-V століттях на території Римської імперії з’являються оригінальні храмові споруди ранньохристиянської архітектури. Серед них зберігся до наших днів так званий мавзолей Галли Плацидії у Равенні (бл. 440) – хрестоподібна цегляна будівля (12,75 X 10,25 м)…

Read More Read More

Стародавній храм на пагорбі досі – незважаючи на те, що навколо все більше багатоповерхових коробок, – «тримає» силует заволжської частини Костроми. І пагорб, і село звалися однаково – Городище. Тобто місце, де стояло, але з якихось причин зникло місто. Старі історики Костроми вважали, що найдавніша Кострома і народилася тут – на величному Городищенському пагорбі – і тільки пізніше, після Батиєвого розгрому, місто повстало на протилежному, лівому березі Волги. Не виключено, що в сиву давнину на Городище було і язичницьке святилище….

Read More Read More

Коли з околичних островів повертаєшся на Валаам, до його храмів та модринових алей, квітучих садів, незвичних для Півночі, до його троянд, чий аромат доноситься до храмів під час служби, намагаєшся зрозуміти, яку ж таємницю оберігають острівні бастіони? Унікальний природний об’єкт, облагороджений працею людини? Без сумніву. І все ж це з області наслідків, а не причин. Якби хоч трохи підняти завісу, яка приховує вхід в царство валаамських чудес…

Коли розшукують сліди найдавніших святилищ, в якому б то не було місці, найкраще спочатку спробувати зрозуміти, шляхом багатоденних ходінь, «священну топографію» цього місця, виявити ті його точки, де здається блюзнірським будувати звичайні будинки, де можна тільки молитися. У середній смузі Європи, як правило, чисті моренні пагорби, порослі ялівцем та соснами. На Валаамі ж – якщо слідувати цим критеріям – майже на кожному пагорбі повинно ставити храм. Як же знайти тут найпотаємніші, найвищі місця?

До нас дійшли лише смутні перекази про перших насельників Валаама, що мешкали в печерах. Фінська назва острова – Валамо. Його тлумачать як «земля Велеса». Земля по- фінськи «мо»; корінь «вал» ( «вів», «філ») дійсно пов’язаний з ім’ям слов’янського бога Велеса (цей же корінь входить в скандинавське слово «Валгалла» – обитель богів і полеглих у битві героїв). Монастирський переказ, записаний досить пізно (стародавні рукописи Валаама, розореного шведами на рубежі XVI – XVII століть, не збереглися), говорить, що св. апостол Андрій Первозванний…

Read More Read More

Будь-який острів – це щось цілісне, це особливий світ. Щоб зрозуміти його винятковість, необхідно спочатку відчути найближчі до острова береги материка. Можливо, тому старі дороги паломників, що ведуть до шанованих монастирів на островах (та й не тільки на островах), прокладалися так само не випадково, як доріжки японського саду, тільки в інших масштабах. Дороги створювали ефект раптовості появи святині, і цей ефект був особливо сильним, коли бажана мета перебувала на острові.