Журнал Пробудження

(Феноменальне навчання дітей від 0 до 5-ти років за програмою «Майбутній геній») У сучасному світі, всі ті, хто займається вихованням дітей, спостерігають ажіотажний попит на прискорений розвиток дитячої психіки. Психологи процес «прискореного зростання» іменують «методом акселерації». Не всі психологи згодні з «методом прискореного зростання», оскільки існує альтернативний і слабо-затребуваний в даний час «метод ампліфікації» (повного проживання дитячого віку). В авторській програмі для «майбутніх геніїв» я об’єднав ці два методи і вийшов на «метод феноменальною ампліфікації» (феноменальне проживання дитячого віку), з…

Read More Read More

Якось мені довелося підслухати цікавий діалог. «Покотилися очі собачі Золотими зірками в сніг». — вимовила дівчина і зітхнула «Чудово!». — Так не буває, — озвався її супутник. — Ех, ти!.. Хіба не ясно, що не очі — сльози покотилися. — З собаками цього не буває І взагалі, тварини не плачуть. Дівчина почала було заперечувати, згадавши, як вона висловилася, «сотню випадків, описаних в літературі», але тут же зупинилась: її співрозмовником був фізіолог, який щодня експериментував з тваринами.

Чи знаєте ви, що таке уява? Як не дивно, письменник, художник чи інженер дадуть відповідь на це питання впевненіше, ніж професійний психолог. «З уявою давно вже в психології відбувається поганий анекдот», – читаємо ми в книзі відомого психолога Л. С. Виготського.

«Мандрівки не вилікують тебе, – писав римський філософ Сенека душевно надламаному другу, – мандрівки не вилікують, бо, куди б ти не їздив, всюди ти возиш з собою самого себе». Більшість настанов, які даються людям сучасними лікарями-неврологами, можна звести до одного: «Тримайте себе в руках». Все частіше з’являються описи вправ системи «аутогеннетренування», введеної близько століття тому німецьким психотерапевтом І. Шульцем. Сутність тренування в тому, щоб навчитися зосереджуватися, – цим створюється стан, подібний гіпнотичному, і в такому стані виявляється успішним самонавіювання спокою…

Read More Read More

Ще древні помітили, що у випадках важких розладів настрою музика не повинна протиставлятися психічному темпу та емоційному тону. Засмучену або втомлену здорову людину весела мажорна музика, швидше за все, підбадьорить, але депресивного хворого вона засмутить ще більше.

Є підозра, що засоби масової комунікації, максимально полегшуючи доступ музики до наших вух, ускладнили її шлях до наших почуттів, що наш мозок, розпещений і пересичений музичним наддостатком, набуває сумний, але рятівний слухо-емоційний імунітет. Від музики тепер важко врятуватися навіть в лісі, де того гляди попадеться який-небудь неприборканий власник транзистора. Але якщо так, то чи має сенс говорити про музикотерапію сьогодні

Були часи, коли люди вірили, що музика може все. Найдавніша музикотерапія становила одну з основ лікарської магії. Фантастична віра, самонавіювання, здоровий досвід – де закінчувалося одне і починалося інше? У папірусах єгипетських жерців записано, яку музику слід застосовувати при безплідді жінки. Орфей був лікарем, Ескулап – музикантом, і Гомер не сумнівався, що армія еллінів, облягаючи Трою, тільки музикою врятувалася від чуми.

Чи можуть батьки, взагалі дорослі якось вплинути на формування схильностей або навіть здібностей дитини? Мабуть, це одне з найбільш тривожних питань, з якими до нас, вчителів, звертаються батьки. Шкода тільки, що питання ці виникають у батьків пізніше, ніж треба б. Хлопчикові або дівчинці вже шістнадцять-сімнадцять, і тільки тоді в школу приходять тати і мами. Вони стурбовані тим, що їх несподівано змужнілу дитину ніщо не цікавить глибоко – вона все виконує байдуже, як обридлий обов’язок, і тільки. Батьків лякає головним чином,…

Read More Read More