Коли в 1918 році війська Білої Армії зайняли Єкатеринбург, всі вільні від нарядів офіцери потягнулися до будинку Іпатьєва. Тиждень тому там була розстріляна царська родина. Ті, хто прийшов на місце трагедії розкрили двері спальні і з подивом виявили на косяку вікна, а також поряд з ліжком спадкоємця Олексія таємничі знаки. Рукою Олександри Федорівни там акуратно були виведені рівносторонні хрести з загнутими вліво кінцями…
У похмурі роки повернувся Карл Брюллов в Росію. Цей другий «російський період» був для художника часом особистого тріумфу і гірких розчарувань, щасливими роками спілкування з друзями (до них належали чи не всі видатні люди літератури і мистецтва) та одночасно полоном в умовах неослабної «монаршої опіки».
Ось вже майже два століття К.Брюллов викликає захват одних і різке неприйняття інших; найменше доводиться говорити про шанобливу байдужість, і в цьому – головне свідчення життєвості його мистецтва. Витоки полеміки сягають середини XIX століття, коли вирішувалося питання про шляхи розвитку національного живопису: «істинним» вважалась творчість Олександра Іванова, «хибним» – Карла Брюллова. М. С. Тургенєв якось навіть вимовив: «… живопис у нас почнеться тільки тоді, коли Брюллов буде вбитий …» Таке ставлення до Брюллова пояснюється лише безпідставним ототожненням його імені з…
Нещодавно до мого рідного міста Львова приїздив з лекціями відомий на пострадянському просторі спеціаліст по ведичній культурі, письменник, психолог, проповідник пан Олександр Хакімов. Самому мені так і не вдалось побувати на його лекції, зате це вдалось зробити багатьом моїм друзям та знайомим, які цікавляться різноманітними духовними пошуками. Кажуть, був повний зал. І одна з наших читачок та дописувачів пані Марта навіть вирішила поділитись своїми враженнями, які опубліковані нижче.
Гозо – другий за величиною острів архіпелагу розташований в 6 кілометрах на північний захід від Мальти – в 20 хвилинах ходу на поромі або в 7 хвилинах польоту на вертольоті. Перебуваючи в крайній близькості (за нашими, звісно, мірками) від «материнського» острова, Гозо багато в чому від нього відрізняється: він горбистий (що відображено на його гербі), багатий флорою і менш схильний ерозії – масив складений більш твердими глинами.
На Мальті кожному місцю відповідає певний час доби. Якщо Сліма добра за полудень, а Сент-Джуліан манить під вечір, то місто світанкового сонця – Валлетта. Валлетта … У цьому звуці чується легкий ранковий поцілунок (як, проте, оманлива мова: на будівництві міста загинуло кілька тисяч полонених піратів і турків). Як не прагнув великий Жан Парізо побудувати свою столицю в дусі римської цитаделі, а все ж вона стала гімном бароко.
З чого почати розповідь про країну, де що не камінь, то легенда, що не вулиця – то роман? З чого почати, якщо з готельного вікна одночасно видно античну цитадель, бароковий палац і культовий дольмен, що датується третім тисячоліттям до нашої ери? Андрійко Каменєв сказав ще краще: «Море, земля, церква, квіти, пляж і дівчина – все вміщається в одному кадрі».)
Майже два тижні минуло з того дня, як олександрійський торговий корабель, на борту якого знаходилось двісті сімдесят шість чоловік під проводом сотника Юлія, залишив Хороші Пристані поблизу Ласеі і загубився в безмежному морі. Південний сприятливий вітер віяв недовго, раптово його змінив суворий північний евроклідон, більш підходящий для цієї пори року, – і плавання стало мукою. Важкогружену Онерарію, трюми якої були набиті мішками з хлібом, кидало, немов рибальський човен. Весь екіпаж, включаючи солдатів і бранців, валявся в лежанні меж цих мішків,…
Логіка жіноча не може, по суті своїй, різнитися від чоловічої настільки, щоби складати про неї міфи. Ми всі, чоловіки і жінки, створені по подобі Єдиного, щоби доповнювати один одного. Лишимо нюанси розбіжностей виясняти психологам. Але, часто реальні непередбачувані вчинки жінок, логіку їх можна пояснити просто іншою, можливо, слабшою фізіологією, інколи, звичайним кокетством, деколи інтуїтивним чуттям, а, іноді перевагою впливу правої емоційної півкулі мозку, що властиво жінкам, взагалі.
Дивна річ – чомусь ледь не усі успішні люди, тим більше ледь не усі великі люди: чи то всілякі видатні вчені, науковці, які навіки вписали свої імена в історію та науку, чи то багаті успішні бізнесмени з тугими (і дуже тугими) гаманцями, всі вони у свої дитячі роки були тими ще бешкетниками та оболтусами, вчились максимум на трійки, часто прогулювали уроки, шкільних вчителів з їхніми настановами мали десь далеко і глибоко, а дехто (наприклад, маленький Альберт Ейнштейн) взагалі був на…