Дві-три квітки, кілька гілочок і листя – ось і весь букет. Але подивіться, скільки витонченості і смаку в цих букетах, як гармонійно підібрані кожна гілочка, стеблинка і лист! Кожен букет – справжній витвір мистецтва. Це і є мистецтво ікебани, давнє японське мистецтво створення квіткових композицій. Мистецтву ікебани в Японії навчають у спеціальних школах, є школи, які готують викладачів цієї майстерності.
Коли з околичних островів повертаєшся на Валаам, до його храмів та модринових алей, квітучих садів, незвичних для Півночі, до його троянд, чий аромат доноситься до храмів під час служби, намагаєшся зрозуміти, яку ж таємницю оберігають острівні бастіони? Унікальний природний об’єкт, облагороджений працею людини? Без сумніву. І все ж це з області наслідків, а не причин. Якби хоч трохи підняти завісу, яка приховує вхід в царство валаамських чудес…
Коли розшукують сліди найдавніших святилищ, в якому б то не було місці, найкраще спочатку спробувати зрозуміти, шляхом багатоденних ходінь, «священну топографію» цього місця, виявити ті його точки, де здається блюзнірським будувати звичайні будинки, де можна тільки молитися. У середній смузі Європи, як правило, чисті моренні пагорби, порослі ялівцем та соснами. На Валаамі ж – якщо слідувати цим критеріям – майже на кожному пагорбі повинно ставити храм. Як же знайти тут найпотаємніші, найвищі місця?
До нас дійшли лише смутні перекази про перших насельників Валаама, що мешкали в печерах. Фінська назва острова – Валамо. Його тлумачать як «земля Велеса». Земля по- фінськи «мо»; корінь «вал» ( «вів», «філ») дійсно пов’язаний з ім’ям слов’янського бога Велеса (цей же корінь входить в скандинавське слово «Валгалла» – обитель богів і полеглих у битві героїв). Монастирський переказ, записаний досить пізно (стародавні рукописи Валаама, розореного шведами на рубежі XVI – XVII століть, не збереглися), говорить, що св. апостол Андрій Первозванний…
Будь-який острів – це щось цілісне, це особливий світ. Щоб зрозуміти його винятковість, необхідно спочатку відчути найближчі до острова береги материка. Можливо, тому старі дороги паломників, що ведуть до шанованих монастирів на островах (та й не тільки на островах), прокладалися так само не випадково, як доріжки японського саду, тільки в інших масштабах. Дороги створювали ефект раптовості появи святині, і цей ефект був особливо сильним, коли бажана мета перебувала на острові.
Дихання є загальним посередником між тілом і культурою. Заледве не у всіх традиціях воно править за “первень” (“materia prima”) в алхімічному значенні цього терміну для молитви, медитації та співу. В людях він є нагадуванням про первісну енергію, що її часто уявляють як дихання, вкладене в них одним чи кількома божествами-творцями при створенні світу. Оскільки дихання є жестом найприроднішим і найнеобхіднішим, воно містить у собі вельми широкий вибір асоціацій, особливо численних у деяких культурах.
Перш ніж віддатися тілу, душа прислухається до божественної гармонії, і через це вже навіть після втілення, чуючи звуки, що найкраще зберегли божественний слід гармонії, вона щоразу їм радіє, бо ж вони нагадують їй про божественну гармонію, до якої вона прагне, з якою зливається і яку поділяє так, як тільки це можливо”. Ця цитата із твору сирійського філософа Ямвліха “Єгипетські таємниці” дає змогу включити питання релігії в коло ширшої проблематики зв’язків між ритмом та культурою. Ще раніше Платон у дискусії про…
Багато дослідників християнства, особливо атеїсти, виділяють як специфічну рису Євангелія від Марка увагу його автора до демонології та екзорцизму і пояснюють це духовним станом суспільства в епоху народження християнства, приводячи цитати, що здаються їм аналогіями, з сучасної євангелічної літератури. Розглянемо деякі аспекти «демонології» Євангелія від Марка і прийдемо до висновку, що вона в цьому тексті має зовсім інший зміст. Але перш за все зазначимо таку його особливість: всі слова, що позначають демонів, зустрічаються лише в першій половині тексту; як тільки…
Межі Таїланду на карті роблять його схожим на величезну голову слона, одне вухо якого дивиться на Бірму, інше тягнеться до Лаосу і Кампучії. А хобот немов п’є воду з Андаманського моря і Сіамської затоки. Але не тому Таїланд називають Країною білих слонів. Священний білий слон – символ держави, що нагадує про великі перемоги.
Хрещення слов’ян у 988 році принесло на землю Київської Русі не лише християнство, а й все багатство візантійської культури, яку Візантія, в свою чергу, успадкувала від греко-римської цивілізації ще в III столітті. Саме тому можна твердити, що ікони як витвір мистецтва раннього християнства та візантійського мистецтва є завершенням давньої, майже безперервної традиції. Візантійське мистецтво з притаманним йому «постійним відродженням» у пошуках розв’язання своїх естетичних проблем завжди зверталося до класичних ідеалів античності.