Згідно Церковному переказу, після Успіння Божої Матері одяг Її, у тому числі Її пояс, передавалися ієрусалимськими християнами з роду в рід. При візантійському імператорі Аркадії (395 – 408), сині Феодосія Великого, чесний пояс Приснодіви Марії був привезений з Єрусалиму до Константинополя, Імператор Аркадій повелів влаштувати для нього особливу скриньку, або ковчег, який після вкладення в нього реліквії був запечатаний царською печаткою.
Сторіччя мине за сторіччям, але все так само скорботно дивиться з ікон і численних полотен художників великий засновник християнської релігії Син Божий і Син Людський. Сумний погляд – це єдине, що можна знайти спільного у всіх зображеннях Христа. В іншому вигляд Спасителя завжди відтворюється по-різному. Причому якщо до VI століття нашої ери Він зображувався без бороди і вусів, то в подальшому в живописі та іконографії Ісуса явно переважають риси порівняно молодої людини з сумним виразом очей, з довгим волоссям, на…
У чому суть християнства? Навіщо дві тисячі років тому Бог явився людям, з якою метою? Відповідь на ці питання, що відкрилася мені, я ніде не зустрічав – хоча допускаю, що вона комусь відома. Ось ця відповідь: метою втілення Бога було дати людям образ Ісуса Христа. Просто образ? Звичайно, ні. Таємний зміст у тому, що цей великий образ являє собою Ключ (енергетичний код), володіючи якими людина і за життя, і після смерті – в астральних сферах – може з’єднатися з Богом…
Духовний переворот в ноосфері буде пов’язаний, на наш погляд, із встановленням безпосереднього контакту людини з Богом. Такий контакт не потребує обов’язкових ікон і храмів. Однак було б помилкою шукати при цьому здобуття без-образного Бога. Бог поза формою (ікони) – безформність. Йому притаманний Образ, як і людині. Досконалий Образ не може бути явлений у тривимірному світі, поточному в лінійному часу. Досконала форма – один з багатьох перетинів Образа. Форму можна і потрібно використовувати в якості натяку на осягнення Образу, але не…
Потойбічні переживання під час клінічної смерті відомі з незапам’ятних часів, і описи наших сучасників не несуть якісної новизни. Однак у XX столітті, у зв’язку з успіхами реанімаційної медицини, частка таких випадків значно збільшилася по відношенню до числа вмираючих. До того ж, значно зросла чисельність населення. У результаті кількість людей, які щорічно проходять через клінічну смерть і виносять з неї нове, перевірене на особистому досвіді і глибоко відчуте світосприйняття, наближається до якоїсь критичної точки, з якої може початися ланцюгова реакція в…
Чи правомірно говорити про рай стосовно буддизму? Іноді європейці тлумачать цю релігію як певну філософську доктрину, де релігійні образи – лише код відомих психологічних категорій. Але ось перед нами – монгольська ікона раю. Вона досить конкретна, викликає в пам’яті відповідні християнські та ісламські образи. Як же розуміють такі ікони самі буддисти?
Народи, котрі піклувалися про дерева, уявляли собі місце блаженства у вигляді саду. Образ плодоносного саду на краю світу був знайомий і грекам (сад Гесперид, звідки Геракл дістав золоті яблука), і кельтам (Аваллон – країна яблук на островах далекого Заходу), і слов’янам (сад, де ростуть молодильні яблука і тече жива вода). Наше слово «рай» пов’язується, з авестійським гау – «багатство», «щастя» і давньоіндійським гауе – «дар», «володіння». В західноєвропейські мови позначення чудесного краю прийшло від іранського «парадиз». У греків це слово…
Останнім часом у нас і за кордоном великий інтерес викликають роботи, що описують незвичайні переживання, які виникають у людей, що знаходяться на межі життя і смерті. Автори цих публікацій роблять «науково обгрунтовані висновки» про існування душі. Між тим, з точки зору сучасної науки, немає нічого нового в цьому методі доказу існування потойбічного світу. На думку деяких вчених, всі основні релігійні уявлення про продовження життя після смерті, про устрій потойбічного світу сформовані на підставі чуттєвого досвіду людей, що побували при смерті….
Основний трагізм життя – це трагізм смерті. Яким кладовищем стає для нас весь світ, коли ми опускаємо в могилу найулюбленішу і найдорожчу істоту, яку любимо більш себе! Ніхто і ніщо не може нас втішити, розвіяти нашу скорботу і тугу! Всі поради зануритися в «практику» життя, щоб забутися, рівносильні запрошенню напитися до нестями.
Листопад, на дворі глибока осінь, ось вже опали з дерев останні листочки, вся природа наче помирає, але лишень для того, щоб навесні знову відродитися із ще більшою красою. Старі, осінні, пожовклі листочки мають опасти, щоб на весні на їх місці народились нові, молоді, зелені. Такий одвічний хід буття. І звісно він торкається і нас з вами, людей, адже всі ми смертні і як би нам того не хотілося, та в один прекрасний і можливо навіть сонячний день всі ми помремо….