Журнал Пробудження

Молитовний будинок ісламу по-арабськи називається «масджид» (звідси слово «мечеть» в нашій мові) – «місце, де роблять земні поклони». Спочатку пророк Мухаммед називав так храми всіх, хто сповідує віру в єдиного Бога; згодом слово «масджид» стало вживатися виключно в ісламському світі.

Справжнім шоком для християнської Європи був візит до Риму в 1122 році Патріарха Індійського Іоанна (про цілком реальних християн Індії європейці практично не знали). У тому ж сторіччі в Європі з’явилися повідомлення про християнського царя і первосвященика Жанна, який живе «за Вірменією і Персією»; 1177 роком датується поява «Листів пресвітера Іоанна». Папа Олександр III пише відповідь лист. Намісник апостола Петра звертається до таємничого Іоанна як до «священного зі священнослужителів» …

У чому ж полягала духовна практика ченців-печерників – тих, у кого вчився і кого вчив преподобний Антоній? (Дивіться нашу минулу статтю). Чому звинувачували в бісовщині зворушливо опікуваного Антонієм затворника Ісакія (в миру – торопчанин Чернь)? Це було після відходу Антонія до Чернігова. Ісакій два роки жив, не приймаючи їжу (!), годинами без шкоди для себе простоював у вогні при випічці хліба, вморожував в лід ноги, шанував і навчав дітей, удостоївся видінь… Це відбувалося в Києво-Печерській обителі, в ігуменство Феодосія

Заснування підземного монастиря у Іллінської церкви Чернігова літературна традиція пов’язує з ім’ям преподобного Антонія Печерського (983-1073). Здавалося б, що нового можна сказати про цього прославленого святого? Проте звернення до джерел показує, що в життєписі преподобного далеко не все ясно нам. Преподобний Антоній з’явився в Чернігові в результаті конфлікту з київським князем Ізяславом Ярославичем. На початку свого князювання Ізяслав разом з дружиною приймає благословення у знаменитого старця-печерника. Однак згодом їх відносини різко загострилися.

Титан поетичної і філософської, думки на Сході, великий азербайджанський поет Імадеддін Насімі увійшов в історію світової літератури як основоположник філософської поезії азербайджанською мовою. Поет жив і творив на стику XIV – XV століть, в епоху середньовічного релігійного мракобісся, коли всяка пропаганда справді гуманістичних ідей, боротьба проти феодального і релігійного гніту, заклик до людини вірити в свої власні сили каралися в’язницею і смертю, а всі твори, котрі проповідують передові ідеї, спалювалися на вогнищі.