Журнал Пробудження

Високорозумні мислителі спокійно називають ці шматки релігіями: православною, католицькою, протестантською, мусульманською, іудейською, маніхейською, індуїстською і так далі. Але вони забувають вказати, що з метою недопущення цієї трагедії першолюдина і людства грецька мудрість і мудрість Христа сповістили світові велику Заповідь: «Любіть ворогів ваших». Тільки об’єднані в любові члени людства – розрізнені і все більш і більш слабшають органи померлого для матеріальності Божого Сина – можуть воскресити Його для цього світу своїм возз’єднанням. І тільки тоді Він зможе воскресити нас для світу…

Read More Read More

Думаю, що тепер настав момент, коли можна дозволити собі невеликий відступ, для того щоб сказати читачеві: моє завдання не в тому, щоб «спокушати малих цих», намагаючись потрясти основи сформованого церковного устрою. Те, що витримало двотисячолітнє випробування, вже в силу цього життєздатне і необхідне і не може бути вражене «подихом слабких вуст». Але не можна забувати, що не менше життєздатним виявився і гностицизм, що зберігся в різноголосиці релігій, деномінацій, сект і просто вільнодумних думок. Історичний розвиток підтвердив істинність закону життя, засвідченого…

Read More Read More

Як випливає з першого епіграфа, ні міркування, ні пізнання ніяк не забороняються, принаймні, за вченням апостола Павла. Очевидно також, що пізнавати і оцінювати пізнаване розумом, щоб дізнатися, що саме є «воля Божа», неможливо, якщо немає того, що пізнаєш. Таким об’єктом пізнання часто виявляється не тільки якась безпосередня реальність, а й реальність, дана нам опосередковано, через слово. Цю реалізовану в слові реальність, як відомо, називають знанням (грец. Gnosis). Те, що прийнято (алегорично або прямо) називати Словом Божим, також, звичайно, є гнозисом,…

Read More Read More

Останнє народження Будди Шак’ямуні сталося в сім’ї правителя войовничого племені шакьїв. Їх землі перебували на північному сході Індії, біля сучасного індо-непальського кордону в районі нинішніх округів Басті і Горакхпура. Шакьямі правив цар Шукходдана. Одного разу його дружина, цариця Майя, побачила незвичайний сон: до неї кинувся з неба величезний білий слон, який ставав при наближенні все менше і менше, поки не став подібний до рисового зернятка. Слон тримав в хоботі квітку лотоса, якою доторкнувся до її правого боку і увійшов в…

Read More Read More

Відомості про Золоту Бабу вельми суперечливі (можливо, хранителі священної статуї свідомо «заплутали сліди»). Навіть в тлумаченні середньовічних карт, які досить «одностайні», було виявлено дві тенденції. Одна з них пов’язує пересування Золотої Баби з давніми походами угрів спільно з готами на Рим (V століття); інші автори простежують її шлях з Китаю або Індії.

Подібно до всіх Будд і Божеств, Біла Тара зображується сидячою на троні з квітки лотоса. Її оточує райдужне сяйво, на голові – царська корона. Її права рука складена в жесті давання духовних реалізацій, в лівій вона тримає квітку, на якій видно пелюстки, бутон і насіннєву коробочку – символ зародження, накопичення і повного розкриття духовних реалізацій. Сім очей (крім двох звичайних очей, у Тари ще п’ять: у лобі, на долонях і ступнях) свідчать про її дар всезнання.

Невелике містечко поблизу Лакхнау – Манікюр став місцем вшанування великого індійського містика Джалаладдіна Хусейна, відомого як Махдум-і Джаханіян Джахангашт (1308-1385). Він належав до мултанської гілки суфійського ордена Сухраварді і постійно подорожував по ісламському світу в пошуках духовного знання і збираючи хадіси – розповіді про життя пророка Мухаммеда. (Звідси і його прізвисько «Джахангашт» – «мандрівний по світу».) Достовірно відомо, що Джахангашт обійшов всю північну Індію від Синда до Бенгалії. Під час відвідування Делі він удостоївся отримати хірку – «лахміття», символ посвяти…

Read More Read More

Інший ахвахський святий, якому з однаковим завзяттям поклонялися і індуси, і мусульмани, – Зінда Шах Мадар, засновник ордена мандрівних дервішів Мадара. Він був іудеєм з Алеппо і звернувся в іслам, прийнявши посвяту від самого «прихованого» імама Махді в Наджафі. Згідно з легендою, Шах Мадар жив чотириста років, звідси і його прізвисько «Зінда» – «безсмертний» (за одними джерелами, Шах Мадар помер в 1050 році, за іншими – майже на чотириста років пізніше, в 1434-му). Він був похований в Маканпурі, містечку, звідки…

Read More Read More

Мусульмани, що вперше з’явилися в Індії, спочатку ніяк не могли сприйняти різноманіття споконвічної індійської культури, цей відкритий їм океан ідей, культів і ритуалів. Ісламська культура теж ніколи не була монолітом, однак, при всій відмінності її складових, все в ній підпорядковане ідеї суворого монотеїзму; авторитет Корану і Пророка незаперечний; закони шаріату обов’язкові для всіх без винятку, навіть якщо його рамки здаються комусь тісними. І ось при настільки разючій відмінності ісламу та індуїзму існують, так би мовити, міжконфесійні святині – усипальниці святих,…

Read More Read More