Про життя і творчість чудового давньоруського живописця Діонісія відомо небагато: ми не знаємо навіть точних дат його народження і смерті (1430-1440-і роки? чи 1503-1508 роки?). Те, що відомо про долю і працю майстра, багато в чому спірне, не доведене, недомовлене. Особистість Діонісія залишається для нас загадковою.
У 1563 році Іван Грозний відвоював Полоцьк у Литви. Зима стояла примхлива, відлига точила лід на Двіні. Перейшовши річку цар виявився в північному передмісті, на березі полотен, у стародавнього Спасо-Евфросіньевского монастиря. З похідної скарбниці Іван Васильович дістав дорогоцінну реліквію – хрест Євфросинії Полоцької – і повернув його на споконвічне місце, в монастирський Спасо-Преображенський собор.
Зараз, після двадцяти шести століть, важко сказати, наскільки реальною історичною особою був той, хто нині зветься Буддою. Царевич Сіддхартха, що належав до роду Гаутама, до тридцятирічного віку вів у себе на батьківщині, в Північно-Східній Індії, життя, сповнене насолод. Потім він кинув все, став жебруючим ченцем і почав проповідувати нову релігію. Постив в пустелі, зібрав групу учнів, заснував громаду однодумців… Але ось потім… Відкинувши спокуси злого демона, Сіддхартха досяг «просвітлення», почав творити чудеса і став Буддою, що, власне, і означає «Просвітлений»…
Першими на землі шанувальниками коня були найдавніші племена ямної культури. Доказом тому служить найдавніше в світі ритуальне поховання коня, відкрите в Україні, воно належить до кінця IV тисячоліття до н. е.: череп молодого жеребця разом з ногами іншого коня покладено біля священного вогнища, поряд з фігуркою богині родючості.
На південь від величних індіанських цивілізацій ацтеків та майя лежала не менш велична цивілізація інків – дітей сонця (як вони самі себе скромно називали). Обожнювання Сонця – доволі поширене явище у багатьох язичницьких культах по цілому світу, але мабуть лише інки придавали йому таке шанобливе винятково-сакральне значення як ніхто інший. Зображення світила з людським обличчям було головним інкським священним символом і шанувалось десь так само як у християн – хрест. Зрештою, з ім’ям Сонця були пов’язані різноманітні легенди про заснування…
Цікавими були вірування ацтеків про потойбічне життя. Так вони вірили, що Сонце живе на Сході, у своєму палаці, з якого виходить щоранку у супроводі принесених у жертву людей та полеглих воїнів. В цій компанії воно крокує до зеніту, а далі за ним слідують жінки, які померли під час пологів (в ацтеків такі жінки прирівнювались до воїнів, що загинули під час битви). У нічний час Сонце заходило в гості на чашечку чаю у царство мертвих Міктлан, де знаходились лише ті померлі,…
Ще одним цікавим богом ацтеків був такий собі пан на ймення Тескатліпока. Тескатліопка – бог-творець, за ацтекськими релігійними віруваннями саме він на пару з богинею Коатлікує був творцем всього сущого. І він же (Тескатліпока), коли прийде відповідний час – здійснить загальне форматування світоустрою, бог-творець перетворить на бога-руйнівника, можна сказати, ацтекський Тескатліпока – це індійські Шива та Брахма в одному флаконі. Ще цікаво, у індіанських міфах бог Тескатліпока виступає ворогом доброго бога Кецтлалкоатля, та відправляє його вигнання. Цілком ймовірно, що ці…
Серед чисельних ацтекських богів є один, який безсумнівно заслуговує нашої уваги. Це Кетцалькоатль, або ж пернатий змій, саме так зображали цього бога у священних ацтекських хроніках. Взагалі то Кетцалькоатль і не зовсім ацтекський бог, скоріше за все вони запозичили його культ у більш давньої цивілізації тольтеків. Під різними іменами він був відомий у інших індіанських племен – індіанці чоротега (вони мешкали на території сучасного Нікарагуа) звали його Тамахестад, а майя – Ітсамна. Кетцалькоатль – чи не єдиний ацтекський бог якому…
Там, де халькидійський півострів вибігає в Егейське море, завершується він трьома гористими язиками. Найвищий із них, східній, це Свята Гора Афон, зі шпилем заввишки 1935 м. Вже від найдавніших часів звертала вона увагу на себе своєю незвичайною природною красою, так що за старою легендою, сам Ісус Христос вибрався якось у морську подорож, щоб оглянути вже тоді славний Афон. Ще в VIII ст. осіли на ньому пустиножителі, анахорети, а вже у 963 р. збудували вони собі Лавру св. Афанасія й завели…
У 1935 році в Бангкоку, столиці Таїланду, йшли роботи по розширенню гавані. При цьому довелося підірвати напівзруйнований буддійський храм. Попередньо з нього вивезли статую Будди заввишки 5 метрів і вагою 5,5 тонни, покриту зверху вапняним розчином. Двадцять років простояв цей колос десь під навісом. А в 1955 році його вирішили перевезти в один з буддійських монастирів Таїланду. Однак лише тільки статую підняли краном, як вона зірвалася з гака і впала на землю. Від скульптури відлетів шматок вапна – під ним…