Якось раз я повертався в машині зі зйомок пейзажів в околицях Лхаси. У міських воріт мене зупинив захеканий слуга Далай-лами. Він повідомив мені, що мене всюди розшукують: наказано негайно з’явитися в Літній палац безцінного Правителя. Останнім часом я кілька разів бачив зблизька Далай-ламу: він удостоїв мене хвилинної уваги під час великої аудієнції, а потім мене кілька разів запрошували в Літній палац – полагодити іноземний кінопроектор і показувати фільми Далай-ламі. Я вирішив, що і на цей раз я знадоблюся як механік,…

Read More Read More

За багато місяців життя у Лхасі ми подружилися з сім’єю Далай-лами. Нас незмінно запрошували на всі урочистості в палаці, де збиралась вся столична знать. Мені вдалося ближче зійтися з Лобсангом. Він готувався до духовної кар’єри, і його, брата Далай-лами, чекало велике майбутнє. Він стане передавальною ланкою у відносинах між своїм божественним братом і урядом: адже пряме спілкування між Далай-ламою і сановниками виключено традиціями. Але вже й зараз Лобсанг був обтяжений багатьма обов’язками. Він не міг знатися з ким попало: всякому…

Read More Read More

У Великих Батьків було шестеро дітей. Найстарший давним-давно, ще дитиною, був визнаний втіленням Будди і став ламою в одному з тибетських монастирів. (Даремно європейці вважають, що всі тибетські ченці – суцільно лами. Цього титулу – «вищий» – удостоюються небагато, ще в дитинстві «впізнані» як втілення Будди, або ж ченці, славні стриманістю або вмінням творити чудеса.) Другий син вчився в Китаї. Третій, знайомий нам Лобсанг, готувався в ченці. Четвертому – Далай-ламі – йшов одинадцятий рік. Були в сім’ї і дві дівчинки….

Read More Read More

Ось що мені повідав один з небагатьох живих свідків тих чудових пошуків, командувач армією Дзаза Кюнсангсе. «Незадовго до смерті тринадцятий Далай-лама дав вказівки про те, як шукати його посмертне втілення. По кончині первосвященика тіло його посадили в одному із залів Потали в традиційній буддійській позі обличчям до півдня. На наступний ранок помітили, що голова покійного сама собою повернулася обличчям на схід. І чернець-пророк – державний оракул – під час ритуального трансу кинув стрічку в бік висхідного сонця. Але інших знамень…

Read More Read More

Добро і зло. Такі різні поняття, а по суті своїй вони – перевертні, обертові на осі істини. І суперечка їх нескінченна, вони вічні супутники, дві сторони однієї медалі. Може бути, добро у всепрощенні? Тоді відкриємо в’язниці і знищимо закон як інструмент соціального насильства над особистістю. Але хіба самі заповіді добра не є вже насильством, посяганням на свободу вибору? Що таке гармонія? Може бути, умиротворена рівновага сил? Але хіба рівновага досягається недіянням? Ні, гармонія – це протидія, протистояння, протиборство! Колись, на…

Read More Read More

Велика більшість свято вірить, що нинішня атрибутика православ’я безроздільно належить церкві. Проте сама церковна споруда і сьогодні базується лише на двох архітектурних формах: шатровій, що прийшла з Візантії (св. Софія), що символізує Єрусалимський храм, і фалічної, баштової, тієї самої, що увінчана головою-цибулькою. Походить ж ця форма від місцевого язичництва, і призначення її – цілком утилітарне. Ось що пише про це «Слов’янська хроніка» Гельмольда (близько 1172 року):

Чи доводилось вам, примруживши очі, розглядати сліпучий кружечок сонця в безоглядних просторах небес? Думаю, що молоді очі, які тільки відкривають для себе світ, неодмінно знайомі з цими колючими в сліпучій своїй яскравості, золотими променями, що розбігаються в різні боки… Скільки років людство поклоняється символу хреста, спочатку з язичницькою його ідеєю, пізніше – з християнською! Століттями апологети різних віровчень трактують цей символ, але чомусь їм не спало на думку просто примружитись і підняти очі до сонця.