Про свободу та відповідальність

Про свободу та відповідальність

Comments 4 comments

Свобода… Відповідальність… Частенько ми чуємо ці слова і мабуть кожна людина під ними розуміє щось своє, індивідуальне та неповторне. А може й ні. Нещодавно на одному гарному сайті – «Опосердкована щирість» завів маленьку дискусію на цю тему, де у коментарі до одної файної статті пролунала думка начебто, чим більше у людини відповідальності, то тим менше свободи. І справді, ці дві важливі речі у нашому житті – свобода та відповідальність дуже пов’язані між собою, та не перший погляд може навіть видатись,…

Read More Read More

Ключ до щастя

Ключ до щастя

Comments 1 comment

Коли б перевести статистику людей щасливих і нещасливих, тоді, напевно, дуже мало зачислило б себе до щасливих, зате кожний назвав би себе нещасливим. Бо в житті кожної людини далеко більше хвилин сумних, та прикрих, ніж радісних і щасливих. Тому вже здавна називають світ — „долиною сліз”, а життя — тернистим шляхом та каторгою. Одначе наш світ так дивно влаштований, що все має свою противагу. Не можна уявити собі світла без пітьми, холоду без тепла, добра без зла, краси без погані….

Read More Read More

Змова Цивіліса. Частина друга.

Змова Цивіліса. Частина друга.

Comments 0 Comment

.. 1661. Вже продані з молотка і майно Рембрандта і його будинок, вже оголошений він неспроможним боржником, і з аристократичного Бресгстраат відбувся переїзд в скромне житло на Розенграхт. Стерті сірі камені вздовж каналів, мотузки, на яких сушить свою латану-перелатану білизну міська біднота; знову, як і в молодості, низькі стелі і низькі двері, маленькі тісні кімнати. Більшою, що виходить на вулицю, – магазин. Тут продають різні художні вироби – картини, гравюри, малюнки. Тут господарі Хендрикье і Тітус – ніжна велелюбна Хендрикье,…

Read More Read More

Змова Цивіліса. Частина перша.

Змова Цивіліса. Частина перша.

Comments 0 Comment

Коли на початку 1660 року в Амстердамі раптово, зовсім ще не старим, помер художник Говерт Флінк, «батьки міста» сприйняли цю звістку досить болісно. Флінк так і не встиг толком приступити до розписів у новій ратуші, і тепер треба було підшукувати іншого художника, якому можна було б довірити виконання цього нагального і важливого, як вважали члени міської ради, замовлення. І хоча замовлення було, безсумнівно, вигідне – за кожне з величезних полотен майстер повинен був отримати тисячу двісті флоринів, – знайти живописця,…

Read More Read More

Про щоку

Про щоку

Comments 0 Comment

Якщо тебе вдарили у ліву щоку, постав праву, – якось мудро сказав Ісус Христос, а євангелісти закарбували цю фразу у віки. Між тим відношення до неї є доволі неоднозначним. Хтось її трактує так: якщо тебе вдарили по лівій щоці підстав праву, щоб потім було зручно зробити кривднику хук під дих. Хтось же навпаки вважає, що коли тебе вдарили у ліву щоку, треба не те що підставити праву, а взагалі всю голову схилити та допомогти вдягнути кайдани на себе. Розповім одну…

Read More Read More

Соловки. Частина друга.

Соловки. Частина друга.

Comments 0 Comment

Найзначнішою монастирською спорудою по праву вважається головний храм – Преображенський собор. Будівництво фінансував сам Іван Васильович Грозний. Він пожертвував на храм 1000 рублів (тоді це була величезна сума). Іван Васильович взагалі виявляв явну схильність до Соловецької обителі. Слав багаті дари і давав ченцям значні свободи – наприклад, дозволив монастирю безмитну закупівлю хліба і продаж солі. Втім, турбота царя-батюшки обмежувалась одними економічними санкціями. Сумно, але саме за непрямим наказом Івана Грозного в келії Отроча-монастиря був задушений той самий «великий організатор» Філіп…

Read More Read More

Соловки. Частина перша.

Соловки. Частина перша.

Comments 0 Comment

Маленький білий теплоходик, пихкаючи, переважується з хвилі на хвилю. Навколо – тиша, і здається, що й теплоходик, і хвилі, і важке бліде полотно моря – все застигло в мерехтливій нерухомості. Тут все – одного кольору. Молочно-білий туман трохи колишеться над нерівною поверхнею моря. Здається, що час зупинився, і скільки б ти не плив, ніколи не досягнеш берега, ніколи не скінчиться це безцільне блукання в порожнечі. У тиші – лише монотонний стукіт двигуна і далекі крики невидимих чайок.

Все нове – добре забуте старе

Все нове – добре забуте старе

Comments 0 Comment

Так, все нове – це добре забуте старе. А остання оригінальна думка була сказана ще дві з половиною тисячі років тому. Нам же лишається тільки знову і знову повторювати колись сказане великими мудрецями давнини. Або ж знову відкривати велосипед.

Афродіта і дельфін

Афродіта і дельфін

Comments 0 Comment

З давньогрецької міфології відомо, що Афродіта – богиня кохання і краси, уособлення жіночності і невмирущою юності. У розкопках боспорського міста Німфея, руїни якого лежать недалеко від сучасної Керчі, була знайдена теракотова статуетка Афродіти з дельфіном. Зроблена вона у І – ІІ ст. до н. е. Але чому Афродіта з дельфіном?

Про втрату душі та тишу

Про втрату душі та тишу

Comments 2 comments

Що толку чоловіку, який цілий світ завоює, але душу свою занапастить? А знаєте, що за визначенням деяких північних шаманів є чотири ознаки втрати душі: людина перестає співати та танцювати, розповідати історії і не може перебувати (довго) у тиші. Як бачите, чимало людей цим страждає, так, що навіть в один момент тих хто втратив свою душу (хоча не зовсім втратив, загубив зв’язок із нею) стало більше, стало більшість. Лишень погляньте довкола. Або навіть не глядіть, а просто самі побудьте у тиші….

Read More Read More

UA TOP Bloggers