Коли дитина народжується, вона робить перший вдих, і точно так само вона занурюється в моральну атмосферу, що її оточує, і буде нею дихати до кінця життя. З неї, з суспільної атмосфери, вона вбирає уявлення про те, що є брехня, а що — правда, що добре, а що погано. З неї, з цієї атмосфери, якою б вона не була, вона вбирає уявлення про правду в людських стосунках, про справедливість.
Помітно змінюється в цю епоху і роль вікна в архітектурі будівлі. У середні віки розташування вікон на фасаді нерідко виявлялося вибагливим, позбавленим симетрії, як ніби випадковим. Якою б виразною не здавалася нам ця мальовнича асиметрія, все-таки положення і форма вікон визначалися тут насправді не зовнішньою композицією фасаду, а внутрішнім устроєм будівлі, необхідністю дати більше світла одним приміщенням і скупо висвітлити інші. За ритмом вікон, великих і маленьких, розташованих на різній висоті, зібраних групами або розкиданих поодинці, легко читалося зовні все…
Почати, мабуть, потрібно з того, що колись вікон не було. Архітектура народилася з потреби відгороджуватися, відокремлювати. Стіни та дах — першооснова архітектури поділили простір на дві різко не рівні і протилежні за властивостями частини. Світ внутрішній — обмежений і замкнутий, застосований до наших масштабів і потреб, зручний, захищений від ворогів і від стихій. Світ зовнішній — несумірний з людиною, безконечний і безформний, відкритий небезпекам.
Химери Нотр-Дам нагадують про нетотожність елементів буття, про їх суверенність, про те, що повне підпорядкування елементів системі, повне підпорядкування цілого, повний і послідовний середньовічний реалізм в дусі Платона і всі його пізніші модифікації позбавляють загальні поняття фізичної змістовності. А повна непокора, повна автономія локальних елементів?
У Парижі і кристалізоване в матеріальних пам’ятках минуле культури, і суб’єктивна культурна спадщина — особливості звичаїв, традицій, мислення і психології, що роблять минуле справжнім, відрізняються глибоким зв’язком, інтенсивною взаємодією розуму і емоції, сущого і належного, істини і добра, істини і краси.
У ті дні, про які зараз згадую, я працював у Паризькій Національній бібліотеці, де читав праці великих мислителів XVII століття, пізніших авторів і сучасних філософів і фізиків. А вранці бродив по вулицях Латинського кварталу, по набережних лівого берега і Ситі, вздовж Лувру і найчастіше навколо Нотр-Дам, записуючи майже все, що приходило в голову. Те, що я читав, допомагало бачити Париж, а те, що бачив, допомагало зрозуміти прочитане.
Почнімо з найголовнішого. В даному разі для нас насамперед важливо знати, чи й справді належить віддавати кесареві кесареве і чи можна відокремити світське від духовного. Бо ж якщо ми переконані, що таке роз’єднання неможливе з тих чи тих причин, тоді це дає нам підстави вважати, що релігійне вірування в божественний лад має домінувати над організацією міста-держави. Отож ми маємо розглядати теократичну державу як легітимну. У цьому разі поміж інших запитань знову з’являється запитання про те, чи зможуть теократичні держави поважати…
Це сталося в 1947 році. Якийсь бедуїн з Йорданії, що займався контрабандою, забрався на одну з численних гірських печер на березі Мертвого моря, просидів там ніч, а на ранок виявив в одному із заглиблень глиняний горщик з кришкою. Відкривши кришку і пошаривши всередині, бедуїн витягнув на світло шкіряний сувій. В Віфлеємі він відніс сувій шевцю в надії на те, що той зробить йому із знахідки зручне взуття. Але шкіра виявилася старою і на черевики не годилася. Тоді бедуїн продав сувій…
Ізраїль. Місто Назарет. У базиліці на горі Фавор ми зупинилися біля масивного дерев’яного люка в підлозі біля вівтаря. Старий чернець повільно підійшов і насилу відкрив люк. З квадратного отвору війнуло вогкістю. Прямо перед нами виявилася величезна брила вапняку, що вінчала колись гору Фавор.
Майстер піднявся на дерев’яний поміст, що оточував піч, сунув сталеву трубку у віконечко. Там, всередині, все білим-біло; але не м’якою, сніжною білизною — сліпуче сяйво розжареного скла рвалося звідти. Майстер набрав потовщеним кінцем шматок трубки скляної маси, як би підхопив його, і, обертаючи трубку акуратним, непомітним рухом, постукуючи по ній, став видувати скляний міхур. У постукуванні цьому, в тихому провертанні трубки чи не головна частина майстерності. Від легкого обертання і похитування залежить рівномірний розподіл скляної маси, правильне виконання задуманої форми….