Вогонь в уявленнях давніх був очищаючою і життєдайною силою, не менше могутньою, ніж вода. Відомий образ чаші вогню Зороастра. Давні іранські поняття «Арта» – «Дух Вогню» – означало також гармонію світобудови. Ця зороастрійська міфологема близька символіці медицини: адже зцілення – це відновлення гармонії тіла і духу людини. У стародавніх греків палаючий факел супроводжував зображення богів – покровителів життя: Деметри, Персефони, Аполлона, Асклепія.

Мабуть, найдавніше відомий нам твір мистецтва з символами лікування – кубок шумерського правителя гуде (XXII ст. до н. е.). На кубку з зеленого каменю – рельєфні зображення двох змій. Вони звиваються одна навколо іншої і одночасно навколо жезла. Їх охороняють два крилатих чудовиська. Жезл, обвитий двома зміями – це кадуцей, символ єднання стихій неба і землі. В античні часи він стає атрибутом Гермеса (Меркурія) – покровителя торгівлі, скотарства, красномовства; вісника богів, а головне – цілителя.

Чаша, обвита змією, – ця емблема медицини зустрічається в побуті настільки часто, що ми рідко замислюємося над її змістом або сприймаємо її буквально як чашу зміїної отрути. Але зміїна отрута по-справжньому привертає увагу медиків тільки з XVI століття. Сам же символ сходить до набагато більш ранніх часів, можна сказати, до глибокої старовини. Діапазон його значень дуже широкий.