Журнал Пробудження

При подальшому розгляді епілогу євангельської історії у викладі трьох синоптиків і четвертого євангеліста виявляються, здавалося б, незначні протиріччя, що стосуються сходження Ісуса на Голгофу і участі в цьому епізоді Симона Киренського. Згідно синоптикам, напередодні страти Ісус був настільки змучений тортурами і так знесилів, що на Голгофу Його хрест ніс Симон Киренський. Четвертий євангеліст не тільки замовчує роль Симона Киренського, але підкреслено стверджує, що Ісус сам ніс «хрест Свій» ( Івана 19:17).

Після страти Ісуса, званого Христом, і утворення перших християнських спільнот в Палестині, в Сирії, в Малій Азі , в Єгипті, а потім в Римі і в Греції навколо тлумачення життя, проповідницької діяльності Ісуса розгорнулася гостра полеміка. Сліди цієї полеміки збереглися не тільки в апокрифах, але і в канонічних християнських книгах. Канонічними Євангеліями Церква визнала Євангеліє від Матвія, від Марка, від Луки і від Іоанна. Але і в них збереглися сліди ідейної боротьби, що супроводжувала історію становлення християнства.

Дослідження порівняльного мовознавства підтверджують існування стародавньої індоєвропейської спільності, виразні сліди цієї спільності збереглися у фольклорі. «Наскрізні» образи, що зустрічаються в давніх традиціях культур Сходу і Заходу, не завжди ясні сюжети і символи змушують працювати і уяву і розум. Чи спільними законами становлення людської свідомості вони диктувалися і, можливо, цим тоді пояснюється їх подібність? Або були у кожного племені, яке покидало древню прабатьківщину, спеціальні люди – жерці, барди, співаки, чия пам’ять втримувала знання про той віддалений час, коли всі вони мали…

Read More Read More

У віршах про Голубину книгу есхатологія1 займає порівняно небагато місця. Образ «білого царя» викликає в пам’яті середньовічні легенди про пресвітера Іоанна, правителя царства справедливості десь в неприступних горах Центральної Азії. У Голуб’ячій книзі говориться, що в кінцевій битві добрих і злих сил білому царю «прихиляться» всі земні владики. У Тваринній книзі є вірші настільки незвичайні, що на них варто зупинитися. У них особливо помітна вторинність християнських образів і алегорій, суміщених з більш давніми прототипами. Есхатологія – система релігійних поглядів і…

Read More Read More

Середньовічні романи про Грааль оповідають про те, як воскреслий Христос з’явився вірним учням і вручив їм своє рукописання про Грааль. Сюжет західноєвропейської легенди з подивом зустрічаємо у творах духоборців. У Книзі Життя згадується рукописання Христа: «Святе письмо чудесним чином Господом Ісусом Христом писано було, його ж власною рукою, золотими літерам , від нього було знайдено у дванадцяти верстах від Єрусалиму… » Єрусалим тут – християнський спосіб центру світу. У такому ж значенні він виступає і у віршах про Голубину книгу,…

Read More Read More

Тваринна книга навіть за формою подібна з Книгою Голуб’ячою. Сама назва – «Книга Життя» – йде з апокрифічного образу книг стародавньої мудрості. Слово духоборці для них самих означає борців за торжество духу. Відомим християнським символом духу є голуб – ось ще нитка, яка веде до назв обох книг. Значну частину Тваринної книги (як і Голуб’ячої) займають питання і відповіді. Коло питань значно ширше, ніж у православному «символі віри»: чимало місця займають питання космогонії. Нарешті, Книга Життя включає в себе один…

Read More Read More