До психологічних тестів можна ставитись по-різному. Одні вважають, що з їх допомогою можна намагатися визначати ті чи інші здібності, використовувати їх як інструмент для професійної орієнтації і навіть оцінювати людину як особистість. Інші заперечують тестові методи, вважаючи їх обманом, псевдонауковою вигадкою. Що ж таке психологічні тести в дійсності?
До сих пір мова йшла про зовнішній, поверхневий шар насканських загадок. Спробуємо очистити далі нашу цибулину. Для цього потрібно тільки відволіктися від думки, що малюнки і фігури на плато Пампа-де-Наска унікальні, і задатися питанням: а чи є ще де-небудь на планеті що-небудь подібне? Є! І багато.
З якою ж все-таки метою малювали свої велетенські картини індіанці Південної Америки? І кому призначалися ці малюнки? Але для початку стряхнемо з нашої цибулини залишки лушпиння.
Нещодавно одним з наших читачів редакції сайту був надісланий гарний вірш на одвічну тему: людина, Бог, духовний пошук сенсу буття, протистояння добра і зла, та одвічна боротьба цих двох начал, яка йде всередині кожного з нас. Отож далі надаю слово пану Олександру Орешнику, автору вірша:
До фактів відносяться відповіді на традиційні питання телевікторини «знавців»: що? де? коли? Що намальовано, де і коли… Друге питання можна зняти (географічні дані ні в кого сумнівів не викликають), але доведеться додати ще одне: яким чином? Саме же непросте питання – про мету всієї цієї циклопічної діяльності – поки відкладемо.
Таємниця пустелі Наска… Десятки років журнали і газети передають розповіді очевидців, які своїми очима бачили загадкові зображення на перуанському плато. Скільки всяких версій, одна фантастичніше іншої, було висловлено з цього приводу, скільки відповідей на питання: хто, коли, яким чином і, найголовніше, з якою метою наніс на земну поверхню ці гігантські зображення (їх називають геогліфи)? Версії створювалися, лопалися, як мильні бульбашки, при зіставленні з фактами, народжувалися нові версії, а таємниця залишається нерозгаданою і до цього дня. Щоб переконатися в цьому, досить…
Історія містики сходить до глибокої старовини. Одна з умов її появи – відносно розвинене абстрактне, логічне мислення. Вважається, що містика у своїх джерелах пов’язана з магією – діями і обрядами, які наш далекий предок скоював, щоб вплинути надприродним шляхом на об’єкти та явища навколишнього світу. Але, мабуть, цей зв’язок набагато більш складний і заплутаний, ніж здається на перший погляд. Первіснообщинні обряди важко відмежувати від матеріальної практики, інстинктивних або рефлекторних дій.
Що тільки не називають містикою! І пророчі сни, і вертіння столом силою думки, і несподівані зцілення, і здійснені пророкування, і загадкові явища. Загалом, все, що з області таємничого. Індійські факіри і «снігова людина», філіппінські хілери і пси-енергія, шамани, астрологія і телепатія, телекінез і гіпноз… Хоча ні, гіпноз як ніби вже узаконив свої відносини з наукою. Скажемо прямо, цьому поняттю не позаздриш. Містика – одним словом.
Осінь в Індії – пора численних свят: процесій, карнавалів, гулянь. Індійці називають їх одним словом – «пуджа». Пуджа – це свято, часто багатоденне, на честь того чи іншого бога, багатозмістовне, «багатошарове», але суть його ясна: одвічна містерія боротьби добра зі злом. У бенгальській столиці Калькутті пуджі присвячені в основному жіночим божествам. Найголовніші пуджі – дві: на честь великих покровительок Бенгалії – кривавої Матері Калі і великої войовниці Дурги. Про Дургу-Пуджу наша розповідь.
Соціальне розшарування суспільства неминуче вело до особливої ієрархії надприродних сил, міфологічна модель космосу охоплювала тепер вже не просто навколишній природний світ, але Всесвіт у цілому. Виникають уявлення про богів – повелителів природних стихій. Грецький Зевс або слов’янський Перун володіли громом і блискавками, грецький Посейдон – морем, а Пан – лісом; їм підпорядковані сонми нижчих природних духів, начебто грецьких дріад (духи дерев), наяд (духи джерел), казкових істот в повір’ях народів Європи, які дожили до нашого часу: лісовиків, водяних, русалок…