Що ж таке крішнаізм? Треба сказати, що не всі дослідники відносять крішнаізм до релігії, розглядаючи громаду кришнаїтів як гурток вивчення йоги або ж просто неформальну організацію. Певною мірою такій думці сприяли висловлювання самих кришнаїтів, що підкреслюють, що «Свідомість Крішни» – це не культ, а наука самореалізації, яку можна назвати релігією тільки в одному сенсі – вона допомагає встановити зв’язок з богом Крішною.
У XVIII столітті в Росії з’явилися буддисти, і не просто з’явилися – буддизм процвітав, зростала кількість монастирів. До початку XX століття в Бурятії налічувалося 46 монастирів і 15 тисяч лам, в Калмикії – 105 невеликих храмів і 5 тисяч лам, в Туві – 33 храми і близько 4 тисячі лам. Така щаслива обставина дозволила російським вченим долучитись до живої буддійської традиції. Ще в часи Пушкіна в рамках Російської Академії наук Яків Шмідт підготував перший тибетсько-російський словник.
Якщо тебе вдарили у ліву щоку, постав праву, – якось мудро сказав Ісус Христос, а євангелісти закарбували цю фразу у віки. Між тим відношення до неї є доволі неоднозначним. Хтось її трактує так: якщо тебе вдарили по лівій щоці підстав праву, щоб потім було зручно зробити кривднику хук під дих. Хтось же навпаки вважає, що коли тебе вдарили у ліву щоку, треба не те що підставити праву, а взагалі всю голову схилити та допомогти вдягнути кайдани на себе. Розповім одну…
Найзначнішою монастирською спорудою по праву вважається головний храм – Преображенський собор. Будівництво фінансував сам Іван Васильович Грозний. Він пожертвував на храм 1000 рублів (тоді це була величезна сума). Іван Васильович взагалі виявляв явну схильність до Соловецької обителі. Слав багаті дари і давав ченцям значні свободи – наприклад, дозволив монастирю безмитну закупівлю хліба і продаж солі. Втім, турбота царя-батюшки обмежувалась одними економічними санкціями. Сумно, але саме за непрямим наказом Івана Грозного в келії Отроча-монастиря був задушений той самий «великий організатор» Філіп…
Маленький білий теплоходик, пихкаючи, переважується з хвилі на хвилю. Навколо – тиша, і здається, що й теплоходик, і хвилі, і важке бліде полотно моря – все застигло в мерехтливій нерухомості. Тут все – одного кольору. Молочно-білий туман трохи колишеться над нерівною поверхнею моря. Здається, що час зупинився, і скільки б ти не плив, ніколи не досягнеш берега, ніколи не скінчиться це безцільне блукання в порожнечі. У тиші – лише монотонний стукіт двигуна і далекі крики невидимих чайок.
З давньогрецької міфології відомо, що Афродіта – богиня кохання і краси, уособлення жіночності і невмирущою юності. У розкопках боспорського міста Німфея, руїни якого лежать недалеко від сучасної Керчі, була знайдена теракотова статуетка Афродіти з дельфіном. Зроблена вона у І – ІІ ст. до н. е. Але чому Афродіта з дельфіном?
XVII століття було «новим періодом російської історії». Це нове істотно вплинуло і на російську культуру. Збільшився розрив між культурою панівного класу і культурою народною. Представники панівного класу стали дивитися на народне мистецтво спочатку зверхньо, а потім і з презирством, всіма силами намагаючись відгородитися від нього. Це не могло не позначитися й на долі скоморохів.
Давно помічено, що найчастіше і найбільше про скоморохів говорять документи, що вийшли з-під пера діячів російської церкви. Це легко пояснити: адже церква довгі століття спочатку власними силами, а потім за допомогою державної влади, вела безперервну і непримиренну боротьбу з численними грецями, танцями, гудцями, сміхотворцями і лихословами, з усіма тими «ідольськими лестощами», ім’я яких – російське скоморошество. Літопис цієї боротьби цікавий і обширний, його вистачило б, мабуть, на цілу книгу, яка, можливо, і з’явиться коли-небудь.
Далеке майбутнє, на Землі сталась ядерна катастрофа, яка повністю знищила людську цивілізацію та всі її надбання. Невеличка групка людей, що вижили – знову почали все з нуля, історію з самого початку. І ось одного разу вже через багато-багато років після ядерного апокаліпсису групка цікавих юнаків, риючись на якомусь старовинному звалищі знайшла цілий автомобіль, який на диво чудово зберігся. Вони до цього ніколи не бачили автомобіля, і цей пристрій одразу викликав в них велике захоплення та здивування. Згодом вони почали робити…
Коли розглянути нинішню писанкову орнаментику, можна бодай приблизно уявити собі вигляд давніх крашених яєць. Ми пізнали вже головні мотиви писанкових прикрас, з яких віє духом глибокої старовини. Коли ще й сьогодні зустрічаємо на писанках галицького Поділля архаїчні спіралі з неолітичної кераміки, а з тим і примітивні символи сонця, тоді всякі невпевненості відносно давньої форми орнаментів меркнуть у світлі археологічних знахідок. Сумнівним лишається тільки композиційний лад, яким єднали в нас колись поодинокі декоративні елементи зі собою. Але й при розгляді цього…