Буддійські тексти згадують про Золотий вік, віднесений до стародавніх часів. За тієї легендарної доби поведінка людей визначалася моральними правилами: вони не мали жодної потреби в цареві, ані навіть у тому, щоб ними керували, не мали жодного бажання володіти приватною власністю, обведеною муром чи огорожею,— їм таке й на думку ніколи не спадало.
Може, ви пам’ятаєте описаний Платоном на початку його «Республіки» страшенний гнів одного із співрозмовників Сократа Трасимака. Він лютився, мов звір. А Сократ, як і завжди, насміхався: прикидався дурником, висловлювався туманно, заохочував до розмови інших, а ще розважався, коли бачив, як опоненти борсалися у власних суперечностях.
Дехто вважає, що вигнанням Адама та Єви з райських кущів Бог попередив утопістів: ідеальне суспільство — справа потойбічного світу, а не сьогоднішнього дня. Справді, якби люди правильно зрозуміли вигнання з раю, ми позбулися б багатьох прикрощів, бо ніколи не зазнали б отих «осяйних» суспільств, які неминуче занурюються в деспотизм, маячню, тортури й геноцид, як поклялися стерти зло з лиця землі — і віддали землю на поталу злу радикалізму.
Утопія — це назва вигаданої, породженої за доби Відродження уявою Томаса Мора країни, де розвивалося принципово інше суспільство, з всіх поглядів краще за те, що існувало в реальному світі. Схоже, сьогодні це поняття втратило своє значення. Є серйозні підозри, що утопія веде до тоталітаризму. Й справді, схильність до «втілення мрії», в чому дехто бачить основний вимір становлення людства, призвела до кошмарів внаслідок здійснення певних утопій, які зазнали наприкінці минулого століття повного краху. Навіть вжиток цього слова в сучасній мові має…
Після свого обрання Іван Павло II відмовився від трону і спеціальних нош (лектики). Для нього була споруджена висока (1 м) рухома платформа, а для об’їзду площі святого Петра під час масових аудієнції, які в перші роки понтифікату були численними, використовувався джип. Як жоден з його попередників, Іоанн Павло II ефективно використовує засоби масової інформації для популяризації своєї діяльності і своїх поїздок: охоче і вміло спілкується з будь-якою аудиторією, розмовляє з супроводжуючими його журналістами.
Якщо порівнювати церковну кар’єру Войтили з кар’єрами його попередників і сучасників, то слід визнати, що вона була неординарною. Він рано став єпископом (в 38 років). Решта Пап досягали цього сану лише в 49-62 роки. Він був наймолодшим кардиналом як серед Пап, так і при зведенні його в цю гідність (47 років). Інші Папи ставали кардиналами лише у віці 53-72 років. Лише Пій IX став Папою в 54 роки. Решта досягали престолу у віці від 60 до 77 років.
За час перебування на Заході Кароль Войтила відвідав головні католицькі університети Франції, Бельгії, Голландії. У нього формуються стабільний інтерес до світової культури і здатність до її сприйняття і засвоєння. Першу дисертацію він написав про Хуана Санта Крусі, докторську – про німецьку феноменологію Макса Шеллера. Подорожі по Західній Європі дали можливість майбутньому Папі познайомитися з найбільш перспективними, а в подальшому і впливовими молодими богословами і церковними діячами, познайомитися з основними течіями в церковному житті Заходу. Консервативний польський кардинал зробив все можливе…
Папи до нього були безтілесні. Це були фігури з полотен фра Анджеліко… В ньому ж вражає його життєва енергія… Ж. Шелнні (історик папства) У наш час повний титул Папи такий – Єпископ Римський, вікарій Ісуса Христа, наступник князя апостолів, верховний понтифік Вселенської Церкви, патріарх Заходу, архієпископ і митрополит Римської провінції, глава суверенної держави Ватикан. Його обрання поляки очікували з тих самих пір, як Юліуш Словацький (1809 – 1849) в період революції 1848 року в Західній Європі і втечі з Рима…
Пустеля, початок всіх початків, либонь, має бути нашим відправним пунктом. Якщо шукати таємниці тих, хто будував для вічності, то, мабуть, треба знову відкрити для себе пустелю такою, якою вона була до появи пірамід. Я не історик і кажу «мабуть», щоб дозволити собі пофантазувати про цей легендарний «стартовий майданчик», уявити народження давньоєгипетського мистецтва.
Неосвічена людина, нехай вона і живе в золотому палаці, подібна до ворони, що сидить на шпилі палацової вежі. (Шип Маха Рататара, бірманський поет-чернець XV-XVI ст.) Здавалося б, що спільного між Бірмою (М’янма) і Бурятією? Тут – тропіки, там – сибірська тайга… І тим не менше вони дуже схожі. Завдяки буддизму. Хоча в Бурятії (як і в Туві, і в Калмикії) поширений північний, тибетський буддизм, а в Бірмі – південний, званий тхеравада. Перші контакти між бурятськими і бірманськими послідовниками «Просвітленого» сходять…